1.Ранкова руханка)
Правила гри в футбол. Основні футбольні правила.
Правила гри у футбол записані в спеціальному регламенті, який затверджений Міжнародною федерацією і Радою регіональних асоціацій. Даний звід статей визначає порядок офіційних змагань. Варто відзначити, що перші правила футболу коротко були сформульовані ще в 1863 році британською асоціацією. У сучасному вигляді регламент розробляється УЄФА і ФІФА. Він враховує всі найменші нюанси футболу: від реклами на екіпіровці гравця до матеріалу виготовлення сітки воріт. У матчі беруть участь лише дві команди. Кількість гравців з кожної сторони обмежується одинадцятьма з урахуванням воротаря. Єдиним снарядом вважається м'яч. Польові гравці мають право контролювати і бити по ньому тільки ногами, за винятком викидання ауту. Правила воротаря у футболі трохи відрізняються. Голкіпери можуть ловити м'яч руками, але утримувати снаряд у повітрі заборонено більше 6 секунд. Основні правила футболу єдині для всіх асоціацій і турнірів, що проводяться під егідою ФІФА. Так, кількість замін не може бути більше трьох офіційних змаганнях. Є певні вимоги і до екіпірування футболістів. Вона не повинна становити небезпеку для самого гравця або суперника. Заборонені будь-які ювелірні вироби, шпильки, годинник і т. д. Обов'язковими елементами є сорочка, шорти, щитки, гетри та взуття. Рукавички тільки у голкіпера.  Дотримання правил футболу контролюється тільки арбітром матчу і його помічниками за межами поля. Суддя визначає порушення, покарання за них, виявляє спірні моменти. Всі його рішення є остаточними. Покриття повинно бути у вигляді газону, або штучного або натурального. Поле має форму прямокутника. Ширина (лінія воріт) може бути від 64 до 75 м, довжина – від 100 до 115 м відповідно. Також правила гри у футбол описують і вимоги до розмітки. Поле повинно обмежуватися білими рівними лініями, які добре видно здалеку (8-12 см в ширину). Крім того, розмітка ділить газон на дві половини. Посередині чертится спеціальний круг з радіусом 915 м від центру поля. Площа воріт обмежується прямокутником з шириною 55 м від кожної стійки (штанги). Довжина воротарської зони – 183 м. Штрафна площа окреслюється аналогічно зі сторонами 165 і 403 м. Всередині зони відзначається 11-метрова точка, звідки будуть виконуватися пенальті. Самі ворота повинні бути заввишки 244 м, завширшки 732 м. По кутах поля закріплюються флагштоки з заокругленим кінцем. У сучасному регламенті чітко прописані всі аспекти недисципліновану поведінку футболістів та тренерів. Штрафний удар призначається за підніжку, удар суперника, стрибок в ноги, агресивний поштовх, плювок, затримку противника або часу, навмисне торкання м'яча рукою. Подібне порушення в своєму штрафному майданчику карається 11-метровим (пенальті). 3.Футбоьні вправи для виконання вдома 6 вправ для покращення ведення 4. Тимощук Анатолій Олександрович[ред. | ред. код]
Анато́лій Олекса́ндрович Тимощу́к (нар. 30 березня 1979, Луцьк) — український футболіст. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Асистент головного тренера російського клубу «Зеніт». Почесний громадянин Луцька. У складі донецького «Шахтаря» триразовий чемпіон України, триразовий володар кубка України та володар Суперкубка України. У складі санкт-петербурзького «Зеніта» чемпіон Росії, володар Суперкубка Росії, володар Кубка та Суперкубка УЄФА. У складі мюнхенської «Баварії» дворазовий чемпіон Німеччини, дворазовий володар кубка Німеччини та дворазовий володар Суперкубка Німеччини, переможець Ліги чемпіонів УЄФА, що робить його найтитулованішим українським футболістом. Рекордсмен національної збірної України за кількістю проведених в її складі офіційних матчів (144). Клубна кар'єра[ред. | ред. код]«Волинь»[ред. | ред. код]Вихованець дитячо-юнацької школи «Волині» (перший тренер — Володимир Байсарович) і Київського спортивного ліцею-інтернату. У «Волині» починав грати на позиції нападника. Перший сезон у його кар'єрі 1995/1996. Зіграв 10 матчів у чемпіонаті, забивши 1 м'яч і одну кубкову гру. В наступному сезоні Анатолій був вже основним гравцем клубу. Зіграв 40 матчів. Зміг забити 6 м'ячів. Але у складі луцького клубу провів лише частину наступного сезону, перейшовши до донецького «Шахтаря». «Шахтар» (Донецьк)[ред. | ред. код]Дебютував за клуб 1 квітня 1999 року в матчі проти «Югосталі». Відзначився двома голами. В середині поля заграв вже в «Шахтарі», куди перейшов у 1997 році. У дебютному сезоні зіграв лише 9 матчів. Але забив 3 м'ячі. Поступово почав залучатися до основного складу. А з сезону 1998/1999 грав в Єврокубках. У донецькому клубі став капітаном команди і справжнім улюбленцем футбольних фанів. Коли визначали символічну збірну «Шахтаря» за всі 70 років (1936–2006) існування команди, то саме Анатолія Тимощука вибрали почесним капітаном. В 2006 році ним зацікавились закордонні клуби, такі як: Ювентус, Феєнорд, Селтік і Рома. Але він перейшов в Зеніт. «Зеніт»[ред. | ред. код]Взимку на початку 2007 року санкт-петербурзький «Зеніт» (у якого з'явився надійний спонсор — «Газпром») придбав українського півзахисника за суму близьку до 20 млн. доларів. Цей трансфер став рекордним для колишніх країн СРСР. У чемпіонаті Росії 2007 «Зеніт» зайняв перше місце, а українця визнали найкращим гравцем російської Прем'єр-Ліги за підсумками сезону. Швидко став капітаном клубу і в сезоні 2007/2008 став переможцем Кубка УЄФА, а згодом і Суперкубка УЄФА. Влітку 2009 року перейшов до мюнхенської «Баварії». «Баварія» (Мюнхен)[ред. | ред. код]Дебютував у складі мюнхенського клубу в товариському матчі проти Редд Буллу. Матч закінчився 0:0. Далі він отримував місце на полі. Але на початку другого сезону до 8-го туру чемпіонату Германї сидів на лаві запасних. Через пошкодження гравців основного складу повернув собі місце на полі. Згодом оформив дубль у матчі проти Айнтрахту. Вийшовши на заміну в першому матчі чвертьфіналу Ліги чемпіонів, в якому «Баварія» в гостях обіграла «Марсель» (2:0), хавбек національної збірної України Анатолій Тимощук зіграв свій 100-й матч у складі мюнхенського гранда[2]. В сезоні 2011/2012 став фіналістом Ліги Чемпіонів. «Баварія» програла у фіналі лондонському «Челсі». Але у наступному сезоні став переможцем турніру. Через прихід більш сильних гравців втратив місце в основному складі. Повернення в «Зеніт»[ред. | ред. код]Після перемоги в Лізі чемпіонів з "Баварією" в 2013 році, Тимощук повернувся в "Зеніт", незважаючи на отримані пропозиції від різних клубів по всьому континенту. «Кайрат»[ред. | ред. код]На початку липня 2015 уклав контракт із алматинським «Кайратом» (Казахстан) — учасником Ліги Європи.[3] Анатолій Тимощук у складі «Кайрата» завоював Кубок Казахстану. У протистоянні зі столичною «Астаною» його клуб здобув перемогу 2:1 (Анатолій у свої 36 років провів на полі всі 90 хвилин). Збірна[ред. | ред. код]Дебютував у національній збірній: 26 квітня 2000 року в матчі Болгарія—Україна (0:1). З моменту свого дебюту 2000 року, Тимощук став одним з ключових гравців національної збірної України. Він отримав визнання за свою гру під час чемпіонату світу з футболу в 2006 році, в якому Україна досягла чвертьфіналу, отримавши звання "гравець матчу" після гри з Тунісом. Був капітаном команди після того, як Андрій Шевченко завершив кар'єру в 2012 році. 11 жовтня 2010 в товариському матчі зі збірною Бразилії, Тимощук став другим гравцем, що досяг позначки в 100 матчів за національну команду. 20 грудня 2011, Тимощука було визнано найкращим футболістом в історії України. Матч проти збірної Латвії 31 березня 2015 року став 139-м у кар'єрі Тимощука. 13 серпня 2016 року Тимощук оголосив про завершення кар'єри у національній збірній України. Тренерська діяльність[ред. | ред. код]16 березня 2017 року став асистентом головного тренера «Зеніту» (Санкт-Петербург, Росія) Мірчі Луческу, підписавши контракт на 2 роки [4]. Державні нагороди[ред. | ред. код]
Особисте життя[ред. | ред. код]Був одружений з Надією Навроцькою (з 2009 до 2016), з якою має двох доньок-близнят Ноа і Міа (нар. 2010)[8]. Також є хрещеним батьком старшої доньки Андрія Вороніна - Марії.[9] Тимощук у Санкт-Петербурзі одружився вдруге з Анастасією Климовою, росіянкою, PR-художницею, у шлюбі з якою народилося дві доньки. У Луцьку заснував дитячий футбольний турнір, який проводять щороку (у 2007 р. за «Кубок Анатолія Тимощука» змагалися не лише волинські та київські юнаки, а й польські футболісти[10]). Інше[ред. | ред. код]19 лютого 2017 року, боронячи Авдіївку від російських окупантів, від кулі снайпера загинув зведений брат дружини Тимощука лучанин Максим Гринчишин.[11] 9 травня 2017 року екс-капітан збірної України Анатолій Тимощук, разом із петербурзькою командою «Зеніт» клав квіти з георгіївською стрічкою до меморіалу «Родина-мать» у Санкт-Петербурзі. [12][13] Статистика виступів[ред. | ред. код]Клубна[ред. | ред. код]Станом на 20 лютого 2016 року
Матчі за національну збірну[ред. | ред. код]розгорнути Статистика матчів і голів за збірну —  УкраїнаТитули[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png){kind=small}
.png){kind=small}
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Анатолій Тимощук |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анатолій Тимощук |
- Офіційний сайт Анатолія Тимощука (англ.) (укр.) (рос.) (нім.)
- Тимощук Анатолій Олександрович у соціальній мережі «Facebook»
- Тимощук Анатолій Олександрович у соціальній мережі «Твіттер»
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Статистика на fussballdaten.de (нім.)
- Рекорди старожила національної збірної України. ВІДЕО
- Виступи за збірну на сайті «Футбольная Украина» (рос.)
- Статистика на сайті «National Football Teams» (англ.)
- Профіль гравця на сайті worldfootball.net (англ.)
- Тимощук А. в єврокубках за українські команди на сайті kopanyi-myach.info (рос.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Часопис «Футбол» — 2006. — спецвипуск № 06 (53), 18 травня
- «Великие клубы» № 3 (26), березень 2007 р.
|
| |||
| |||
| |||
| ||
| ||
- Народились 30 березня
- Народились 1979
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»
- Заслужені працівники фізичної культури і спорту України
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2006
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2012
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2016
- Уродженці Луцька
- Українські футболісти
- Гравці молодіжної збірної України з футболу
- Гравці збірної України з футболу
- Капітани збірної України з футболу
- Футболісти «Волині»
- Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)
- Футболісти «Зеніта» (Санкт-Петербург)
- Футболісти «Баварії» (Мюнхен)
- Футболісти «Кайрата»
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Росії
- Футбольні легіонери в Німеччині
- Футбольні легіонери в Казахстані
- Заслужені майстри спорту України
7.
Шевченко Андрій Миколайович
 | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Андрій Миколайович Шевченко | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 29 вересня 1976 (44 роки) | |||||||||||||||||||||||||
| Двірківщина[1], УРСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 183 см | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 72 кг | |||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Шева, Цар | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Україна | |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
| 1986–1993 |  / «Динамо» | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
| Звання |  | |||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||
Андрі́й Микола́йович Шевче́нко (нар. 29 вересня 1976, с. Двірківщина, Яготинський район, Київська область, Україна) — український футболіст, виступав за київське «Динамо», «Мілан» та лондонський «Челсі». Заслужений майстер спорту України з 2003 року. Нагороджений найвищою державною відзнакою — «Герой України». У 2003 році став першим українцем, який виграв Лігу чемпіонів. Володар «Золотого м'яча» 2004 — призу, який вручають найкращому футболісту світу (на той час - кращому футболісту Європи). Один з найрезультативніших бомбардирів єврокубкових турнірів за всі сезони[2]. Найкращий бомбардир національної збірної України в історії. Тричі ставав найкращим бомбардиром Ліги чемпіонів, двічі — чемпіонату Італії. Другий бомбардир за всю історію «Мілана». Наразі — головний тренер збірної України.
Кар'єра гравця
«Динамо» (Київ) (1994—1999)
Андрій Шевченко народився в селі Двірківщина Яготинського району Київської області в сім'ї прапорщика Миколи Григоровича Шевченка[3]. Через три роки після народження сина сім'я Шевченків переїхала до Києва — у район Оболонь. Там Андрій пішов у перший клас 216-ї середньої школи. В 9 років потрапив до футбольної секції. Перший тренер — Олександр Шпаков. Батьки спочатку скептично ставилися до такого захоплення свого чада, але тренер зумів переконати їх.
1990 року 14-річні «динамівці» виграли Кубок Іана Раша в Уельсі, а Шевченко став найкращим бомбардиром турніру і отримав пару бутсів із рук самого Іана Раша.[4] 1991 року «динамівські» юнаки перемогли у чемпіонаті СРСР серед хлопців 1976 р. н. Команда їздила на міжнародні турніри до Європи, зокрема зіграла на міланському «Сан-Сіро».[5]
Перша поява Андрія Шевченка в дорослому футболі відбулася у сезоні 1992/93. Із 12 м'ячами він став найкращим бомбардиром першолігової команди «Динамо-2». Потім його запросили в олімпійську збірну України, і він з'явився у вищій лізі — вперше вийшов на заміну 8 листопада 1994 року (гра з «Шахтарем»). Тоді команду «Динамо» тренував Йожеф Сабо.
Перший матч у збірній України — 25 березня 1995 у Загребі проти Хорватії (0:4).
Єврокубковий дебют — гра проти московського «Спартака» 23 листопада 1994 року. Перший гол у єврокубках забив у ворота мюнхенської «Баварії» в програному матчі (1:4), коли йому було лише 18 років. Згодом до команди повертається Валерій Васильович Лобановський, якого «Шева» буде називати своїм батьком та вчителем. У 1997 встановлює динамівський рекорд — хет-трик у матчі «Барселона» — «Динамо (Київ)» (0:4). Свій сотий гол у кар'єрі забив 28 квітня 1999 року в матчі Кубку України у ворота «Зірки».
У нападі збірної України він творив тандем з іншим київським «динамівцем» Сергієм Ребровим. У півзахисті їх підтримували партнери з клубу Віталій Косовський та Андрій Гусін — наприкінці 90-х «Динамо» та збірна були майже синонімічними поняттями і грали достойно проти сильних команд. Найвищим успіхом став вихід до півфіналу Ліги чемпіонів, коли у 1/4 фіналу кияни у двоматчевому протистоянні вибили мадридський «Реал». Перший матч відбувався у Мадриді і рахунок відкрив саме Шевченко — після пасу Реброва він на фантастичній швидкості прорвався до воріт іспанців і забив Бодо Іллґнерові. Гра завершилась нічиєю 1:1. У київській грі Андрій Шевченко відкрив рахунок, добиваючи м'яч після власного невдалого пенальті, а потім добив «Реал» другим голом — 2:0.
Півфінальним суперником була «Баварія» (Мюнхен). Перший матч грали у Києві — спочатку Шева технічно перекидає Олівера Кана після пасу Валентина Белькевича — 1:0. У кінці першого тайму він пробив штрафний з правого флангу і куля, нікого не зачепивши, приземлилась у воротах — 2:0. На жаль, «Динамо» припустилося кількох помилок у кінці гри та не змогло втримати перемогу — 3:3. У Мюнхені господарі перемогли 1:0. Таким чином Андрій Шевченко став півфіналістом Ліги чемпіонів. Але в одній номінації він все-таки переміг — 10 голів принесли йому титул найкращого голеадора Ліги чемпіонів.
До того часу за бомбардиром вже стежили скаути з багатих європейських клубів. Такий успіх зробив вихованця «Динамо» ласим шматком для провідних команд континенту. Влітку 1999 року італійський «Мілан» заплатив за Андрія 25 млн доларів.
Українець посів 3-є місце у опитуванні «Золотого м'яча» 1999. Нападника випередили тільки Рівалдо і Девід Бекгем.
«Мілан» (1999—2006)
29 серпня 1999 — дебют у Серії «А» в матчі «Лечче» — «Мілан» (2:2). У перший же сезон стає найкращим бомбардиром Серії «А», забивши 24 м'ячі в 32 іграх чемпіонату, залишивши позаду таких голеадорів, як Батістута (23 м'ячі) і Креспо (22).
15 жовтня 1999 року нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня[6]. Національна команда саме завершувала відбір до чемпіонату Європи 2000. Ситуація у групі була такою: Україна — 19 очок, Росія і Франція — по 18. Переможець виходив до ЧЄ напряму, а друга команда мала грати у плей-оф. Французи грали вдома з Ісландією, а українці їхали до Москви. Тобто нічия у вирішальному матчі гарантувала принаймні місце у плей-оф. Росія тиснула і мала очевидну перевагу — завдяки рикошету після штрафного на 75-й хвилині забив Валерій Карпін. Надії майже не було, але все змінив гол Андрія Шевченка — звичайний штрафний здалеку та із самої бокової лінії завершився голом. М'яч полетів не на голови партнерів, як, мабуть, очікував воротар господарів Олександр Філімонов, а в площину воріт. Голкіпер вийшов надто далеко і, повертаючись, не зафіксував м'яч та залетів з ним до воріт. Це сталося на 88-й хвилині. Відтоді в Україні подібний штрафний з лівого флангу називають «точкою Шевченка».[7]
Голи Шевченка дозволили йому вдруге увійти до трійки найсильніших гравців на думку «Франс Футболу». Але найяскравішими у 2000 році були Луїш Фіґу та Зінедін Зідан — лідери своїх збірних на чемпіонаті Європи 2000. Вони і зайняли, відповідно, перше та друге місце у класифікації на «Золотий м'яч».
Більшість сезону 2002/03 він пропускає через травму, але у травні 2003 разом з «Міланом» Андрій виграє Лігу Чемпіонів, забивши вирішальний пенальті у післяматчевій серії.
4 червня 2003 року нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня.[8]
Під час виборів Президента України 2004 ім'я Шевченка використовував у своїх кампанії Віктор Янукович. Своєрідним посередником між футболістом і політиком був Григорій Суркіс — прихильник провладного кандидата. Сам президент Федерації футболу України робив заяви від імені футболіста. Восени 2004 року почалася Помаранчева революція. Той футбольний рік не був вдалим для зірок. Чемпіонат Європи 2004 року вийшов неяскравим — перемогла Греція, яка використовувала оборонні варіанти, а Лігу чемпіонів виграло досить скромне за європейськими мірками «Порту» тренера Жозе Моурінью. «Золотий м'яч» дали українцеві Андрієві Шевченку. Після вщухання колотнечі та позачергових виборів зірковий гравець «Мілана» позитивно оцінив «Помаранчеву революцію» і пояснив ситуацію щодо використовування його імені:[9]
 | Моя політика — це виступи на футбольних аренах, а не передвиборча агітація. Найбільша нагорода для мене — це можливість вписати сторінку в історію, а також залишити про себе добру пам'ять у людей. Кадри за моєю участю, які використали в політичній рекламі, насправді були змонтовані, призначалися вони зовсім не для цього. В «оригіналі» я дякував Віктору Януковичу за підтримку спорту й розвиток дитячого футболу в Україні, коли той очолював Національний Олімпійський Комітет. |  |
14 липня 2004 року Андрій Шевченко одружився з американською фотомоделлю Крістен Пазік. 29 жовтня 2004 року в подружжя народився син Джордан. Хрещеним батьком став Сільвіо Берлусконі — тодішній голова уряду Італії. Другий син, Христіан з'явився на світ у листопаді 2006 року в Лондоні, Англія.[10]
31 грудня 2004 року Андрію Шевченку — найкращому футболісту Європи 2004 року — присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за виняткові спортивні досягнення, визначний особистий внесок у розвиток українського футболу, піднесення авторитету України в світі[11].
Влітку 2006-го «Шева» виступав за збірну України на чемпіонаті світу з футболу в Німеччині. Він був капітаном команди. Провів усі 5 ігор і став найкращим бомбардиром українців на турнірі, забивши 2 м'ячі — Саудівській Аравії та Тунісу. Команда під керівництвом Олега Блохіна несподівано дійшла аж до 1/4 фіналу, показавши найвищий результат збірної на міжнародних турнірах.
19 серпня 2006 року нагороджений орденом «За мужність» III ст.[12]
У цей час італійський футбол починав карати винних у корупційному скандалі, де замішаним виявився і «Мілан» Шевченка. Поки тривали суди і розслідування, Андрій Шевченко вже був гравцем іншого клубу. Ще до німецького «мундіалю» Андрій Шевченко був у центрі уваги журналістів, які говорили про інтерес до гравця з боку англійського «Челсі». 31 травня 2006 року, ще до початку чемпіонату світу, українець приймає умови лондонського клубу.
«Челсі» (2006—2008)
«Челсі», власником якого був Роман Абрамович, виплатив за 29-річного нападника 30,8 млн. англійських фунтів (близько 45 млн. євро). Таким чином українець стає найдорожчим трансфером у історії британського футболу і входить до десятки найдорожчих переходів усіх часів.[13][14]
Головний тренер Жозе Моурінью, який здобув з лондонцями 2 поспіль чемпіонства Англії, давно хотів Шевченка у своїй команді, але разом з вихованцем «Динамо» до клубу прийшло ще декілька відомих гравців, наприклад, лідер «Баварії» Міхаель Баллак. Керівництво вимагало перемог і португальський наставник починає експериментувати зі складом і змінює тактику, завдяки якій він вигравав титули до того — потрібно було якось помістити на полі усі дорогі придбання клубу. Головним нападником команди був Дідьє Дроґба, тому Шевченка пробують на фланзі або у парі з Дроґба. Українець поступово випадає з основного складу і виходить переважно на заміни. Андрій потім пояснює пресі нерегулярні й нерезультативні виступи у «Челсі» травмою і тривалими болями у спині.[15]
Після першого сезону до Шевченка застосовували епітети «розчарування сезону», «найдорожча нерухомість у Лондоні» чи «найдорожче місце на лаві запасних»[16]. Людина, яку в Мілані порівнювали з легендарними Нордалем і ван Бастеном, забила 4 голи в англійській лізі за весь сезон.
Тим не менше, в цей час Андрій входить до десятки найвисокооплачуваніших футболістів світу. У лютому 2008 португальський «Futebol Finance» оцінив його заробітну платню на рівні 7,8 млн євро за рік.[17]
Після відходу з клубу Жозе Моурінью його наступник теж не надто довіряв Шевченкові. Взимку 2007/2008 «Челсі» для, принаймні, тимчасової заміни Дідьє Дроґба, котрий виступав на Кубку африканських націй 2008 придбав нападника Ніколя Анелька. Саме француза Авраам Ґрант випустив і для пробиття вирішального пенальті у фінальному матчі Ліги чемпіонів 2008, тоді як українець залишився на лаві запасних.
23 серпня 2008 року італійська «Корр'єре делло Спорт» повідомила, що узгоджено умови повернення Шевченка до «Мілана» на правах оренди.[18] Офіційна веб-сторінка «Челсі» того ж дня підтвердила це і зазначила, що гравцю залишилося лише пройти медичне обстеження.[19]
Повернення у «Мілан» (2008—2009)
Оскільки номер «7» вже був закріплений за молодим бразильським нападником Пату, який стабільно грав у основі, Шевченко взяв 76-й номер, що символізує рік народження спортсмена. 32-річний гравець не зміг вибороти місця у стартовому складі і більшість ігрового часу проводив у матчах Кубка УЄФА, Кубка Італії, або після виходів на заміну у поєдинках Серії А.
Знову в «Динамо»
29 серпня 2009 року Андрій Шевченко підписав дворічний контракт із київським «Динамо». За столичний клуб нападник виступає під звичним сьомим номером. Шевченко досить швидко став основним гравцем клубу та навіть встиг потрапити в заявку до Ліги чемпіонів 2009/2010. Змінилась позиція гравця — номінальний форвард частіше виходив на флангах півзахисту, працюючи т. зв. «диспетчером» для нападаючих. Першу половину сезону 2010/2011 Андрій провів як капітан команди.
8 жовтня 2010 року провів свій 100-ий поєдинок за національну збірну України у домашній грі проти Канади (2:2) на стадіоні «Динамо» ім. Валерія Лобановського. Він став першим українським футболістом, що досягнув такого показника[джерело?].
У 2010 році Шевченко заявив, що після Євро-2012 закінчує кар'єру у збірній.
На початку сезону 2010/2011 став капітаном команди. На початку 2011 року новий головний тренер Юрій Сьомін призначив капітаном команди Олександра Шовковського.
На початку червня 2012 року заявив про закінчення контракту із київським «Динамо».
Євро-2012 та завершення кар'єри
Шевченко увійшов до складу збірної України на Євро 2012, і в першому матчі чемпіонату забив два м'ячі головою у ворота збірної Швеції.[20]. Після третього, заключного матчу збірної України на цьому турнірі заявив, що завершує виступи в національній команді, хоча сподівається провести ще один прощальний матч[21].
Посідає третє місце у списку найкращих бомбардирів у європейських кваліфікаціях до чемпіонатів Європи і світу з показником в 32 голи[22].
5 липня 2012 року нагороджений орденом «За заслуги» I ст. за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проєктів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм[23].
27 липня після матчу «Динамо» проти ужгородської «Говерли» Андрій Шевченко оголосив про завершення своєї кар'єри футболіста та про свій намір зайнятися політикою[24]. 28 липня Шевченко оголосив про приєднання до партії «Україна — Вперед!»[25]
Тренерська робота
Збірна України
16 лютого 2016 року увійшов до очолюваного Михайлом Фоменком тренерського штабу національної збірної України. Першим матчем Шевченка-тренера стала товариська гра збірної України проти збірної Кіпру, в якій українці перемогли. Був у тренерському штабі й під час Євро-2016. Після турніру, став головним тренером збірної України. До його тренерського штабу потрапило декілька іноземних фахівців, зокрема італійці Андреа Мальдера та Мауро Тасотті. Радником тренерського штабу з питань паблісіті став відомий український телеведучий, журналіст, а також шкільний товариш Шевченка Микола Васильков.
У липні 2016 Шевченко заявив, що відмовиться від товариського матчу зі збірною Грузії перед відбором на чемпіонат світу 2018[26]. Зрештою у групі Україна посіла третє місце, пропустивши вперед команди Ісландії та Хорватії.
Попри невдачу у відборі до ЧС-2018 року контракт Андрія зі збірною України подовжили. До тренерського складу команди долучився відомий в минулому воротар київського «Динамо» Олександр Шовковський. Команда почала демонструвати результативну гру. Україна за тур до завершення перемогла у своїй групі новоствореного турніру Ліга Націй та вийшла до елітного дивізіону.
Дуже вдало стартувала національна збірна й у відборі до чемпіонату Європи 2020 року, розпочавши боротьбу з нічиєї у виїздній грі проти діючих континентальних чемпіонів португальців та здобувши перемоги у наступних чотирьох іграх.
Досягнення
26 листопада 2019 року посів 8-ме місце у рейтингу найкращих тренерів національних збірних світу за підсумком року за версією Міжнародної федерації футбольної історії і статистики (IFFHS).[27][28][29]
Титули та досягнення
Командні
«Динамо»
Чемпіон України (5): 1994—95, 1995—96, 1996—97, 1997—98, 1998—99
Кубок України (3): 1995—96, 1997—98, 1998—99
Суперкубок України (1): 2011
«Мілан»
Ліга чемпіонів УЄФА (1): 2002—03- Суперкубок УЄФА (1): 2004
Серія A (Італія) (1): 2003—04
Кубок Італії (1): 2002—03
Суперкубок Італії (1): 2004
«Челсі»
Кубок Англії (1): 2007
Кубок Футбольної ліги (1): 2007
- Національна збірна України
- Чвертьфіналіст чемпіонату світу: 2006
.svg){kind=small}
Індивідуальні
- Володар Золотого м'яча France Football — найкращий футболіст Європи (1): 2004
- Володар Бронзового м'яча France Football (2): 1999, 2000
- Четвертий футболіст Європи за версією France Football (1): 2003
- П'ятий футболіст Європи за версією France Football (1): 2005
- Третій футболіст світу за версією World Soccer(3): 1999, 2000, 2004
- Третій футболіст світу за версією FIFA (1): 2004
- Найкращий футболіст планети за підсумками голосування в Інтернеті вболівальників всього світу (Golden foot) (1): 2005
- Найкращий футболіст України (6): 1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005
- Найкращий гравець чемпіонату України (1): 1997
- Найкращий бомбардир чемпіонату України (1): 1999
- Найкращий бомбардир Серії А (2): 2000, 2004
- Найкращий бомбардир Кубка/Ліги чемпіонів (3): 1999 (11 м'ячів), 2001 (9 м'ячів), 2006 (9 м'ячів)
- Приз «Найкращий футболіст країн СНД і Балтики» («Зірка») від газети «Спорт-Експрес»: 2004, 2005
- Член Клубу Олега Блохіна — 374 м'ячі.
- Найкращий бомбардир в історії Міланського дербі.
Голи в клубних турнірах під егідою УЄФА на 10.03.2011: 67[30]
- Ліга чемпіонів УЄФА : 59
- Кубок УЄФА / Ліга Європи УЄФА : 7
- Суперкубок УЄФА : 1
Статистика виступів
Клубна
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Інші | Всього | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| Динамо-2 (перша ліга) | 1992-93 | 6 | 0 | - | - | - | - | - | - | 6 | 0 |
| 1993-94 | 31 | 12 | 1 | 0 | - | - | - | - | 32 | 12 | |
| 1994-95 | 13 | 4 | 4 | 5 | - | - | - | - | 17 | 9 | |
| 1996-97 | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 1 | 0 | |
| Динамо | 1994-95 | 17 | 1 | 4 | 1 | 2 | 1 | - | - | 23 | 3 |
| 1995-96 | 31 | 16 | 5 | 1 | 2 | 2 | - | - | 38 | 19 | |
| 1996-97 | 20 | 6 | - | - | - | - | - | - | 20 | 6 | |
| 1997-98 | 23 | 19 | 8 | 8 | 10 | 6 | - | - | 41 | 33 | |
| 1998-99 | 26 | 18 | 4 | 5 | 14 | 10 | - | - | 44 | 33 | |
| Мілан | 1999-00 | 32 | 24 | 4 | 4 | 6 | 1 | 1 | 0 | 43 | 29 |
| 2000-01 | 34 | 24 | 3 | 1 | 14 | 9 | - | - | 51 | 34 | |
| 2001-02 | 29 | 14 | 3 | 0 | 6 | 3 | - | - | 38 | 17 | |
| 2002-03 | 24 | 5 | 4 | 1 | 11 | 4 | - | - | 39 | 10 | |
| 2003-04 | 32 | 24 | 1 | 0 | 10 | 5 | 2 | 0 | 45 | 29 | |
| 2004-05 | 29 | 17 | - | - | 10 | 6 | 1 | 3 | 40 | 26 | |
| 2005-06 | 28 | 19 | - | - | 12 | 9 | - | - | 40 | 28 | |
| Челсі | 2006-07 | 30 | 4 | 6 | 3 | 10 | 3 | 5 | 4 | 51 | 14 |
| 2007-08 | 17 | 5 | 1 | 0 | 5 | 1 | 2 | 2 | 25 | 8 | |
| Мілан | 2008-09 | 18 | 0 | 1 | 1 | 7 | 1 | - | - | 26 | 2 |
| Челсі | 2009-10 | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 1 | 0 |
| Динамо | 2009-10 | 21 | 7 | 2 | 0 | 6 | 1 | - | - | 29 | 8 |
| 2010-11 | 18 | 10 | 2 | 1 | 12 | 5 | - | - | 32 | 16 | |
| 2011-12 | 16 | 6 | 1 | 0 | 5 | 0 | - | - | 22 | 6 | |
| Динамо-2 | - | - | 5 | 5 | - | - | - | - | 5 | 5 | |
| Динамо | 172 | 83 | 26 | 16 | 51 | 25 | - | - | 249 | 124 | |
| Мілан | 226 | 127 | 16 | 7 | 76 | 38 | 4 | 3 | 322 | 175 | |
| Челсі | 48 | 9 | 7 | 3 | 15 | 4 | 7 | 6 | 77 | 22 | |
| Всього (на вищому рівні) | 446 | 219 | 54 | 31 | 142 | 67 | 11 | 9 | 653 | 326 | |
*Інші — Суперкубок Італії, Суперкубок Англії, Кубок англійської ліги та Міжконтинентальний кубок
Національна збірна
| Збірна | Сезон | ||
|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | ||
| Україна | 1995 | 2 | 0 |
| 1996 | 2 | 1 | |
| 1997 | 9 | 4 | |
| 1998 | 5 | 1 | |
| 1999 | 9 | 2 | |
| 2000 | 5 | 5 | |
| 2001 | 9 | 6 | |
| 2002 | 2 | 0 | |
| 2003 | 8 | 3 | |
| 2004 | 6 | 4 | |
| 2005 | 6 | 2 | |
| 2006 | 8 | 5 | |
| 2007 | 8 | 3 | |
| 2008 | 6 | 3 | |
| 2009 | 9 | 4 | |
| 2010 | 6 | 2 | |
| 2011 | 5 | 1 | |
| 2012 | 6 | 2 | |
| Всього | 111 | 48 | |
Усі матчі за національну збірну
УкраїнаКар'єра в гольфі
- У жовтні 2011 року Шевченко виграв срібло чемпіонату України з гольфу[31].
- У травні 2013 року став переможцем турніру одного з гольф-клубів Англії Queenwood Golf Club[32].
Участь у бізнесі Романа Абрамовича
Як засвідчило розслідування DW, Шевченко причетний до компанії з холдингу «Highland Gold Mining Limited» Романа Абрамовича, який видобуває золота і срібла на понад 300 млн доларів, що олігарх контролює зі своїми колишніми однокурсниками Євгеном Швідлером і Валерієм Ойфом. За даними реєстру компаній Великої Британії, Шевченко з грудня 2015 року є співвласником інвестиційної брокерської компанії MC Peat & Co. LLP — лондонської фірми, уповноваженої залучати інвесторів у бізнес «Highland Gold Mining Limited», маючи статус офіційного брокера акцій холдингу, які котируються на Лондонській біржі (зазвичай інвестброкери отримують комісію від розміщення чи продажу цінних паперів). Шевченко не відповів на передані через його асистента запитання DW про те, яку саме роль він відіграє в MC Peat & Co. LLP, а його поява тут може бути пов'язана з дружбою з Абрамовичем ще з часів, коли грав за «Челсі».[33]
Політична й громадська діяльність
1998 року Шевченко вступив до СДПУ(О)[34]. І, як твердив Віктор Медведчук в інтерв'ю газеті «Українська правда», залишався її членом принаймні до середини червня 2005 року[35].
На виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року Андрій Шевченко став другим номером у списку партії Наталії Королевської «Україна — Вперед!»[36] й вніс на підтримку цієї політсили 10 мільйонів гривень[37]. Незважаючи на це партія «Україна — Вперед!» не потрапила в парламент, набравши по Україні 322 198 голосів виборців, або 1,58 % від загальної кількості осіб, котрі взяли участь в виборах.
У травні 2018 підписав лист із вимогою звільнити ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[38]
Особисте життя
- Батько — Микола Григорович Шевченко, був військовим, займався військовим п'ятиборством[39].
- Мати — Любов Миколаївна Шевченко[39].
- Старша сестра — Олена (д. Шевченко)[39].
- Дружина — Крістен Пазік (11 серпня 1978, Міннеаполіс, США)[40] — модель[41],
- дядько — Володимир Шевченко[44].
Цікаві факти
- Якщо бути дуже точним, то майбутній футболіст народився не у рідному селі Двірківщина, а в райцентрі Яготині, де розташований пологовий будинок.[джерело?]
- Коли Андрія вперше помітив тренер «динамівців» Олександр Шпаков, він грав у своїй дитячій команді на місці опорного півзахисника.
- Хобі Шевченка — гольф. Цієї гри його навчив колишній партнер з «Мілана» Олівер Біргофф.
- Почесний громадянин міста Переяслава-Хмельницького з 2006 року, а також Києва — з 25 травня 2011 року[45].
- Андрій Шевченко — єдиний футболіст України, який забив голи на фінальних турнірах і чемпіонату світу, і чемпіонату Європи з футболу.
- У листопаді 2011 автопарк Андрія Шевченка поповнився новим автомобілем. Футболіст придбав Porsche Panamera Turbo S за 200 тисяч євро.[46]
- 2011 року Андрій став срібним призером чемпіонату України з гольфу.[47]
- Андрій Шевченко став прототипом одного з персонажів українського мультсеріалу «Казкова Русь».
Примітки
Джерела
- Франков А. В. Футбол по-украински — Харьков : Книжный клуб семейного досуга, 2006. — 224 с. (рос.)
- Футбол. — 2006. — Спецвипуск № 06 (53) (18 травня). (рос.)
- Хохлюк В. Бомбардири України. — Ровеньки, 2011. — С. 56. — ISBN 978-966-534-344-8. (рос.)
Посилання
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Офіційна сторінка — sheva7.com (італ., англ., рос., укр., кит., яп.)
- Дані на сторінці «Мілана» (англ.)
- Дані про футболіста на сторінці «Челсі» (англ.)
- ТОП -100. Гордість українського футболу: Андрій Шевченко
- Ігри у збірній України з ukrsoccerhistory.com
- Шевченко в «Мілані» і «Челсі» (статистика виступів) (рос.)
- Неофіційний сайт Андрія Шевченка (рос.)
- Профіль на сайті «Футбольная Украина» (рос.)
- Шевченко — четырнадцатый, Роналду — на подходе (рос.)
- Фото і біографія Андрія Шевченка (ukrfoto.net)
- Відео — Шевченко на YouTube
- Відео: Шева — найкращий футболіст в історії збірної України
- Андрій Шевченко: Щоб досягати результату, треба мати топ-форварда
- Шевченко Андрій Миколайович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Шевченко Андрій Миколайович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Профіль на сайті static.fifa.com (англ.)]
- Шевченко Андрій Миколайович на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
- Тренерська кар'єра на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
- Профіль на eu-football.info (англ.)
|
| ||
| ||
| |||
| |||
Комментариев нет:
Отправить комментарий